самооподаткування
САМООПОДАТКУВА́ННЯ, я, с.
Добровільне збирання коштів на місцеві громадські потреби за ухвалою самого населення, колективу.
Переходи й переселення селян від одного поміщика до другого були строго заборонені. Ті військові обивателі, які мешкали по містах, утворили разом із міщанами окремий міщанський стан, який дістав у 1780 р. право самооподаткування. Хто з міщан мав капіталу більше ніж 500 крб., той міг записатися до окремого стану купців (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- самооподаткування — самооподаткува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- самооподаткування — -я, с. Добровільне збирання коштів на місцеві громадські потреби за ухвалою самого населення, колективу. Великий тлумачний словник сучасної мови
- самооподаткування — САМООПОДАТКУВА́ННЯ, я, с. Добровільне збирання коштів на місцеві громадські потреби за ухвалою самого населення, колективу. Словник української мови в 11 томах