самосів

САМОСІ́В, у, ч., бот., с. г.

1. Природний посів рослин насінням, що осипається.

Вся надія в людей лише на падалицю, тобто на хліб, який восени зійшов по стерні від самосіву (Д. Бедзик).

2. у знач. присл. самосі́вом. Унаслідок природного висівання.

Найцінніша пасовищна трава – тонконіг лучний, через 3–4 роки з'являється самосівом (з наук. літ.).

3. Рослина, що виросла внаслідок такого висівання.

Дубки, вирощені в розсаднику, міцно вкорінюються і, навпаки, дво-, трирічний самосів дуба можна легко вирвати руками (з наук. літ.);

На грядках з'явився досить густий самосів берези, осики і сосни (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. самосів — самосі́в іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. самосів — -у, ч., бот., с. г. 1》 Природний посів рослин насінням, що осипається. 2》 у знач. присл. самосівом. Унаслідок природного висівання. 3》 Рослина, що виросла внаслідок такого висівання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. самосів — САМОСІ́В (рослина, що виросла внаслідок природного висівання), САМОСІ́Й, САМОСІ́ЙКА. Наліво від дерева, що служило захистом Довбушеві, росла купка смерек — самосівів (В. Гжицький); Тюльпан-самосій; Ліси-самосійки.  Словник синонімів української мови
4. самосів — САМОСІ́В, у, ч., бот., с. г. 1. Природний посів рослин насінням, що осипається. Вся надія в людей лише на падалицю, тобто на хліб, який восени зійшов по стерні від самосіву (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 78). 2. у знач. присл. самосі́вом.  Словник української мови в 11 томах