самосів
САМОСІ́В, у, ч., бот., с. г.
1. Природний посів рослин насінням, що осипається.
Вся надія в людей лише на падалицю, тобто на хліб, який восени зійшов по стерні від самосіву (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 78).
2. у знач. присл. самосі́вом. Унаслідок природного висівання.
Найцінніша пасовищна трава — тонконіг лучний, через 3 — 4 роки з’являється самосівом (Колг. Укр., 10, 1960, 30).
3. Рослина, що виросла внаслідок такого висівання.
Дубки, вирощені в розсаднику, міцно вкорінюються і, навпаки, дво-, трирічний самосів дуба можна легко вирвати руками (Колг. Укр., 1, 1957, 39);
На грядках з’явився досить густий самосів берези, осики і сосни (Колг. Укр., 11, 1961, 37).
Словник української мови (СУМ-11)