самоціль
САМОЦІ́ЛЬ, і, ж.
Те, що само по собі є метою, а не засобом для досягнення чого-небудь іншого.
Учений не має права жити минулою славою, вважати науковий ступінь самоціллю. Тупцювання на місці – це ознака застою, занепаду ученого (з наук.-попул. літ.);
Деталь у художньому творі, на думку Шевченка, не повинна бути самоціллю, вона повинна бути підпорядкована якійсь вищій ідеї (з наук. літ.);
Вишивка в українському народному одязі ніколи не була самоціллю, а завжди підпорядковувалась його практичному призначенню (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)