самоціль
САМОЦІ́ЛЬ, і, ж. Те, що само по собі є метою, а не засобом для досягнення чого-небудь іншого.
Учений не має права жити минулою славою, вважати науковий ступінь самоціллю. Тупцювання на місці — це ознака застою, занепаду ученого (Наука.., 12, 1962, 5);
Деталь у художньому творі, на думку Шевченка, не повинна бути самоціллю, вона повинна бути підпорядкована якійсь вищій ідеї (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 376);
Вишивка в українському народному одязі ніколи не була самоціллю, а завжди підпорядковувалась його практичному призначенню (Нар. тв. та етн., 1, 1966, 55).
Словник української мови (СУМ-11)