1. Словник української мови в 11 томах

самоціль

САМОЦІ́ЛЬ, і, ж. Те, що само по собі є метою, а не засобом для досягнення чого-небудь іншого.

Учений не має права жити минулою славою, вважати науковий ступінь самоціллю. Тупцювання на місці — це ознака застою, занепаду ученого (Наука.., 12, 1962, 5);

Деталь у художньому творі, на думку Шевченка, не повинна бути самоціллю, вона повинна бути підпорядкована якійсь вищій ідеї (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 376);

Вишивка в українському народному одязі ніколи не була самоціллю, а завжди підпорядковувалась його практичному призначенню (Нар. тв. та етн., 1, 1966, 55).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самоціль — самоці́ль іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. самоціль — [самоц’іл'] -л'і, ор. -л':у, р. мн. -леий Орфоепічний словник української мови
  3. самоціль — -і, ж. Те, що саме по собі є метою, а не засобом для досягнення чого-небудь іншого. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. самоціль — САМОЦІ́ЛЬ, і, ж. Те, що само по собі є метою, а не засобом для досягнення чого-небудь іншого. Учений не має права жити минулою славою, вважати науковий ступінь самоціллю. Тупцювання на місці – це ознака застою, занепаду ученого (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах