самоцвітний

САМОЦВІ́ТНИЙ, а, е.

1. Прикм. до самоцві́т.

Кареліна відряджають у Башкирію на розшуки самоцвітного каміння: топазів, яшми, гірського кришталю (Видатні вітч. географи.., 1954, 71);

А надійшла пора йому вертатись, То що тоді зробив для нього батько? Зробив йому він трон із бірюзи; Вінець обклав камінням самоцвітним (Крим., Вибр., 1965, 208);

*Образно. Не завжди степ повертається до Андрія Луди то спекою, то морозом. Є в ньому стільки добра, і співу, і самоцвітної краси, яких не знайдеш ні в палацах, ні в казці, ні в сні (Бабляк, Літопис.., 1961, 106);

// Вигот. із самоцвітів, оздоблений ними.

[Перелесник:] Будь моя кохана! Звечора і зрана самоцвітні шати буду приношати (Л. Укр., III, 1952, 207);

Каже цариця подати їй кубок важкий, самоцвітний, Золотом красний (Зеров, Вибр., 1966, 242).

2. Кольоровий, блискучий, сяючий, як самоцвіт.

Самоцвітні іскри бавляться на снігових заметах, і зорі мерехтять над селом (Донч., IV, 1957, 124);

Плавали зорі. Особливо одна з них переливалася найрізноманітнішими самоцвітними барвами (Кач., Вибр., 1947, 41).