самоцвітний

САМОЦВІ́ТНИЙ, а, е.

1. Прикм. до самоцві́т.

Кареліна відряджають у Башкирію на розшуки самоцвітного каміння: топазів, яшми, гірського кришталю (з наук.-попул. літ.);

А надійшла пора йому вертатись, То що тоді зробив для нього батько? Зробив йому він трон із бірюзи; Вінець обклав камінням самоцвітним (А. Кримський);

* Образно. Не завжди степ повертається до Андрія Луди то спекою, то морозом. Є в ньому стільки добра, і співу, і самоцвітної краси, яких не знайдеш ні в палацах, ні в казці, ні в сні (В. Бабляк);

// Вигот. із самоцвітів, оздоблений ними.

[Перелесник:] Будь моя кохана! Звечора і зрана самоцвітні шати буду приношати (Леся Українка);

Каже цариця подати їй кубок важкий, самоцвітний, Золотом красний (М. Зеров).

2. Кольоровий, блискучий, сяючий, як самоцвіт.

Самоцвітні іскри бавляться на снігових заметах, і зорі мерехтять над селом (О. Донченко);

Плавали зорі. Особливо одна з них переливалася найрізноманітнішими самоцвітними барвами (Я. Качура).