самоцвіт

САМОЦВІ́Т, у, ч.

1. Кольоровий чи безколірний коштовний, напівкоштовний або виробний камінь з яскравим блиском.

[Старий пан:] Великий князь прислав йому за його подвиг дорогий із самоцвітами перстень (С. Васильченко);

З давніх-давен славиться самоцвітами Україна. Вони широко застосовуються в народному господарстві як оздоблювальний матеріал (з газ.);

* Образно. Затремтіло молоде листя, зашамотіло, струсило з себе дощ самоцвітів (М. Коцюбинський);

* У порівн. На гіллях смерек, що колом обступали прилуку, висіли й грали, як самоцвіти, великі зерна роси (С. Скляренко);

// Вироби, прикраси з такого каменю, оздоблені таким камінням.

Накинула на себе небога свитину та й пішла, як була убрана на весіллі, в жемчузі, в дукачах і самоцвітах (О. Стороженко);

// перев. чим, перен. Те, що, даючи яскраві відблиски, нагадує цей камінь (про кристали снігу, краплі дощу, роси, сліз і т. ін.).

Твердий синявий сніг грав на сонці самоцвітами (М. Коцюбинський);

За хатою починався степ, .. майже до самого обрію вкритий пшеницею, по якому, граючи росяними самоцвітами, ходило сонце (Д. Бедзик);

Лист затріпотів в руках Орисі, щось гаряче ворухнулося в серці, сповнило відрадою груди й теплими самоцвітами очі зросило (М. Старицький).

2. перев. чого, перен. Те, що вражає яскравістю вияву, є самобутнім взірцем чогось.

З народних джерел, з народної поетики та культурної спадщини черпав він самоцвіти гумору, легкість і мудрість, якими пройняті комедійні образи (із журн.);

По крихітці, по пилинці збирає він [митець] самоцвіти життя, вносячи за кожну знахідку дорогу плату: жар серця, снагу душі, пломінь мозку (з газ.).