1. Словник української мови Грінченка

самоцвітний

Самоцвітний, -а, -е

Самоцвѣтный, драгоцѣнный; переносно: прекрасный по своимъ природнымъ качествамъ. Буйно проросла та самоцвітна мова. К. ХП. 116.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самоцвітний — самоцві́тний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. самоцвітний — -а, -е. 1》 Прикм. до самоцвіт. || Вигот. із самоцвітів, оздоблений ними. 2》 Кольоровий, блискучий, сяючий, як самоцвіт. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. самоцвітний — САМОЦВІ́ТНИЙ, а, е. 1. Прикм. до самоцві́т. Кареліна відряджають у Башкирію на розшуки самоцвітного каміння: топазів, яшми, гірського кришталю (з наук.-попул. літ.); А надійшла пора йому вертатись, То що тоді зробив для нього батько?... Словник української мови у 20 томах
  4. самоцвітний — САМОЦВІ́ТНИЙ, а, е. 1. Прикм. до самоцві́т. Кареліна відряджають у Башкирію на розшуки самоцвітного каміння: топазів, яшми, гірського кришталю (Видатні вітч. географи.., 1954, 71); А надійшла пора йому вертатись, То що тоді зробив для нього батько?... Словник української мови в 11 томах