самоцвітний
самоцві́тний
-а, -е.
1》 Прикм. до самоцвіт.
|| Вигот. із самоцвітів, оздоблений ними.
2》 Кольоровий, блискучий, сяючий, як самоцвіт.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- самоцвітний — самоцві́тний прикметник Орфографічний словник української мови
- самоцвітний — САМОЦВІ́ТНИЙ, а, е. 1. Прикм. до самоцві́т. Кареліна відряджають у Башкирію на розшуки самоцвітного каміння: топазів, яшми, гірського кришталю (з наук.-попул. літ.); А надійшла пора йому вертатись, То що тоді зробив для нього батько?... Словник української мови у 20 томах
- самоцвітний — САМОЦВІ́ТНИЙ, а, е. 1. Прикм. до самоцві́т. Кареліна відряджають у Башкирію на розшуки самоцвітного каміння: топазів, яшми, гірського кришталю (Видатні вітч. географи.., 1954, 71); А надійшла пора йому вертатись, То що тоді зробив для нього батько?... Словник української мови в 11 томах
- самоцвітний — Самоцвітний, -а, -е Самоцвѣтный, драгоцѣнный; переносно: прекрасный по своимъ природнымъ качествамъ. Буйно проросла та самоцвітна мова. К. ХП. 116. Словник української мови Грінченка