самітництво
САМІ́ТНИЦТВО, рідше САМО́ТНИЦТВО, а, с.
1. Життя самітника (у 1 знач.).
Мотив пустині, проповідь самотництва є домінуючими майже в усіх переробках повісті про Варлаама та Йоасафа в російській літературі (з наук. літ.).
2. Зречення або уникання стосунків з людьми; життя на самоті; відлюдництво.
І ще одна риса в характері Валерія тривожила близьких і рідних – самітництво (Микита Чернявський).
Словник української мови (СУМ-20)