санчата

САНЧА́ТА, ча́т, мн.

Зменш. до са́ни і са́нки.

Того ж таки дня запріг він буланого в санчата й повіз жінку кататися (М. Коцюбинський);

Назбирала [Орися] купу різного шмаття, визолила його і, склавши на санчата, повезла полоскати на Ташань (Григорій Тютюнник);

Виглядала [стара] на вулицю – чи .. не мчить санчатами з гори внук (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. санчата — санча́та множинний іменник  Орфографічний словник української мови
2. санчата — -чат, мн. Зменш.-пестл. до сани і санки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. санчата — Санча́та, -ча́т, -ча́там  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. санчата — САНЧА́ТА, ча́т, мн. Зменш.-пестл. до са́ни і са́нки́. Того ж таки дня запріг він буланого в санчата й повіз жінку кататися (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
5. санчата — Санча́та, -ча́т ж. мн. Маленькія сани. Що на горі санчата, — спускаються дівчата. Чуб. V. 98.  Словник української мови Грінченка