санчата

САНЧА́ТА, ча́т, мн. Зменш.-пестл. до са́ни і са́нки́.

Того ж таки дня запріг він буланого в санчата й повіз жінку кататися (Коцюб., І, 1955, 303);

Назбирала [Орися] купу різного шмаття, визолила його і, склавши на санчата, повезла полоскати на Ташань (Тют., Вир, 1964, 518);

Виглядала [стара] на вулицю — чи.. не мчить санчатами з гори внук (Гончар, II, 1959, 154).

Значення в інших словниках

1. санчата — санча́та множинний іменник  Орфографічний словник української мови
2. санчата — -чат, мн. Зменш.-пестл. до сани і санки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. санчата — САНЧА́ТА, ча́т, мн. Зменш. до са́ни і са́нки. Того ж таки дня запріг він буланого в санчата й повіз жінку кататися (М. Коцюбинський); Назбирала [Орися] купу різного шмаття, визолила його і, склавши на санчата...  Словник української мови у 20 томах
4. санчата — Санча́та, -ча́т, -ча́там  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. санчата — Санча́та, -ча́т ж. мн. Маленькія сани. Що на горі санчата, — спускаються дівчата. Чуб. V. 98.  Словник української мови Грінченка