санчата
САНЧА́ТА, ча́т, мн. Зменш.-пестл. до са́ни і са́нки́.
Того ж таки дня запріг він буланого в санчата й повіз жінку кататися (Коцюб., І, 1955, 303);
Назбирала [Орися] купу різного шмаття, визолила його і, склавши на санчата, повезла полоскати на Ташань (Тют., Вир, 1964, 518);
Виглядала [стара] на вулицю — чи.. не мчить санчатами з гори внук (Гончар, II, 1959, 154).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- санчата — санча́та множинний іменник Орфографічний словник української мови
- санчата — -чат, мн. Зменш.-пестл. до сани і санки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- санчата — САНЧА́ТА, ча́т, мн. Зменш. до са́ни і са́нки. Того ж таки дня запріг він буланого в санчата й повіз жінку кататися (М. Коцюбинський); Назбирала [Орися] купу різного шмаття, визолила його і, склавши на санчата... Словник української мови у 20 томах
- санчата — Санча́та, -ча́т, -ча́там Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- санчата — Санча́та, -ча́т ж. мн. Маленькія сани. Що на горі санчата, — спускаються дівчата. Чуб. V. 98. Словник української мови Грінченка