саєт
САЄ́Т, у, ч., САЄ́ТА, и, ж., заст.
Ґатунок тонкого англійського сукна.
Коли в кого жупан, то сама чиста саєта (П. Куліш);
// Ґатунок оксамиту.
Саєти блищали (Панас Мирний);
* У порівн. Сонце сідало, .. у воді дерево грало, наче шовки та саєти (О. Ільченко);
// Вироби, одяг із цих тканин.
Жінки у золоті, у саєті, у намистах дуже дорогих (Сл. Б. Грінченка);
Далі за столами .. панство вельможне: убране в саєти, єдваби, златоглави (М. Старицький);
Він ходив в саєтах, Жив у палатах (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)