сваволя
СВАВО́ЛЯ, і, ж.
Те саме, що сваві́лля.
[Командор:] Права без обов'язків – то сваволя (Леся Українка);
Якось само собою перевелась на селі п'яна парубоча сваволя, бійки та нічний галас (М. Коцюбинський);
За вчинками Грися просвічувалася сваволя, глузування з обслуги парку (І. Сенченко);
Об'єктивні закони художньої творчості в тому й полягають, що кожен герой, персонаж, з'явившись на сторінках твору, починає діяти не за особистою сваволею митця, а згідно з законами життя, особливостями свого характеру (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)