свавілець
СВАВІ́ЛЕЦЬ, льця, ч.
1. Людина, яка діє на власний розсуд, не зважаючи на волю й думку інших; самоволець.
– Ой людоньки добрі, – стогне тітка Ликерія .. – І нащо, скажіть, я виходила заміж за цього свавільця? (М. Стельмах).
2. Людина, яка робить що-небудь без дозволу.
Грізний пан хотів скарать іще свавільця. “Як, у моїм гаю на птицю ставить сільця! А диб ніколи ти, старий, не куштував?” (М. Рильський).
Словник української мови (СУМ-20)