свавілець

сваві́лець

іменник чоловічого роду, істота

Значення в інших словниках

1. свавілець — див. непокірний  Словник синонімів Вусика
2. свавілець — -льця, ч. 1》 Людина, яка діє на власний розсуд, не зважаючи на волю й думку інших; самоволець. 2》 Людина, яка робить що-небудь без дозволу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. свавілець — СВАВІ́ЛЕЦЬ, льця, ч. 1. Людина, яка діє на власний розсуд, не зважаючи на волю й думку інших; самоволець. – Ой людоньки добрі, – стогне тітка Ликерія .. – І нащо, скажіть, я виходила заміж за цього свавільця? (М. Стельмах).  Словник української мови у 20 томах
4. свавілець — СВАВІ́ЛЕЦЬ, льця, ч. 1. Людина, яка діє на власний розсуд, не зважаючи на волю й думку інших; самоволець. — Ой людоньки добрі,— стогне тітка Ликерія.. — І нащо, скажіть, я виходила заміж за цього свавільця? (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 106).  Словник української мови в 11 томах