свавільний
СВАВІ́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Який діє на власний розсуд, не зважаючи на волю й думку інших; самовільний.
Вона безжурна... свавільна, тут і там на відвідинах забавляється (О. Кобилянська);
О. Телесницький .. раз у раз жалувався на нас, що ми ліниві, .. свавільні і що без бійки не можна собі з нами дати ради (І. Франко);
Характером своїм свавільна Орина немало попсувала крові батькам (М. Стельмах);
* Образно. Ніхто не відає, куди нас кинуть свавільні хвилі (Леся Українка);
Навколо гуло, гуркотіло, гриміло, ніби сварилися між собою хмари, гори і свавільні вітри (О. Іваненко);
// Власт. такій людині.
Безкарна, свавільна поведінка пана, хазяїна над безправним сільським людом, давно тривожила серце юнакові (К. Гордієнко);
Обра́зи не пробачать [Гамалії], з двох слів у бійку лізуть, є щось дике і свавільне у їх характері, тигряча кров тече по їхніх жилах (Григорій Тютюнник);
// Який виражає свавілля.
Чорні від страждання мої ночі, Білі від скорботи мої дні Впали у твої свавільні очі, Жадібні, глибокі і чудні (В. Симоненко);
// Здійснюваний без дозволу, на власний розсуд, без достатніх підстав.
Чи потребує ж особливого роз'яснення, що свавільна і жартівлива пародія одного Фрейлігратового вірша .. зовсім не має на меті зневаги поета? (Леся Українка);
Перечитайте думу пізнішого часу, скажімо, про Хмельницького і Барабаша або про смерть Хмельницького, і ви, якщо не звертати уваги на історичні неточності, на свавільні зближення далеких по часу подій і т. ін., здивовані будете тверезо-реалістичним тоном розповіді (М. Рильський);
// Який розвивається, відбувається безконтрольно, стихійно.
Нелегко було спрямовувати свавільну течію зборів (С. Журахович).
2. Який суперечить установленим законам, позбавлений справедливості; беззаконний.
Коцюбинський допомагає революційним гурткам, організовує страйк службовців проти свавільних дій царської поліції (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)