сватання

СВА́ТАННЯ, я, с.

1. Дія за знач. сва́тати і сва́татися.

– Воно, скажу, не зовсім гаразд, якщо сватання починають самі батьки, – торкнувся рукою до шапки Левко (М. Стельмах);

Була така хвилина, коли Павлина, згадавши своє невеселе з Йосифом сватання, відчула ніби співчуття до Сташки (Ірина Вільде).

2. Одна з частин традиційного весілля, під час якої вирішується питання про шлюб.

Маруся ще завидна просила до себе на сватання (Г. Квітка-Основ'яненко);

Настя привіталась до Мотрі. Вони розбалакались .. А Насті – чи добре у Гната?.. А чи піде вона на сватання до Зіньки Василишиної..? (М. Коцюбинський);

Традиційне весілля складалося з декількох частин, кожна з яких мала певний зміст і значення, – сватання, заручини, дівич-вечір, гільце, коровай, весілля, перезва (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. сватання — сва́тання іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. сватання — див. ВЕСІЛЛЯ.  Словник синонімів Караванського
3. сватання — -я, с. 1》 Дія за знач. сватати і свататися. 2》 Одна з частин традиційного весілля, під час якої вирішується питання про шлюб. Запити сватання заст. — випити горілки на знак остаточної згоди на шлюб.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. сватання — Сва́тання, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. сватання — СВА́ТАННЯ, я, с. 1. Дія за знач. сва́тати і сва́татися. — Воно, скажу, не зовсім гаразд, якщо сватання починають самі батьки,— торкнувся рукою до шапки Левко (Стельмах, І, 1962, 58); Була така хвилина, коли Павлина...  Словник української мови в 11 томах
6. сватання — Сватання, -ня с. Сватанье. КС. 1883. II. 368. Сватання не братання. Ном. № 9506.  Словник української мови Грінченка