сваха
СВА́ХА, и, ж.
1. Жінка, яка, добре знаючи весільні обряди, порядкує на весіллі.
Князь із молодою княгинею сидять високо на тому возі, а навкруги свахи, дружки, світилка з мечем і музики (П. Куліш);
[Капуста:] Пані свахо, Частуй гостей. Та не барись і ти, Дружко мій любий, наливай чарки (І. Кочерга);
* У порівн. Ріпники бігли на полуйку, як свахи на весілля (І. Франко);
// Жінка, яка займається сватанням, влаштуванням шлюбів.
Роль свахи або посаженої [посадженої] матері була найлюбіша їй [графині] з усіх ролей (І. Франко).
2. Мати або родичка одного з подружжя щодо батьків або родичів другого.
Закувала зозулина на даху, на даху, Моя мамка твою матір не хоче за сваху (з народної пісні);
Перед самим різдвом до баби Зіньки зайшов її сват Филін. – Чи ви чули, свахо, що виробляють парубки? Чого натворив в корчмі Денис? – спитав Филін (І. Нечуй-Левицький).
◇ (1) [Як] переї́жджа сва́ха, зі сл. гаса́ти, бі́гати, ї́здити і т. ін. – людина, що часто міняє місце свого перебування.
І став Максим жити на два двори: місяць поживе в дружини, місяць – у матері. Справжня переїжджа сваха (із журн.);
– Не гасай по селу та по обійстях, як переїжджа сваха, не шибайся по хлівах, мов чорт по пеклу, бо голови позакручуєш нам (Є. Гуцало).
Словник української мови (СУМ-20)