свердлувати

СВЕРДЛУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., кого, що.

Те саме, що свердли́ти.

Марійка найбільше любила свердлувати (О. Донченко);

– Подобається [картина], дівчинко? – запитує чоловік тихим, лагідним голосом, свердлуючи Ганну поглядом (В. Козаченко);

Здавалося йому, що в голосі його власних слів дзвенів якийсь інший, чужий голос, острий, що свердлував його душу і наповнював її дивним неспокоєм (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. свердлувати — свердлува́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. свердлувати — див. свердлити  Словник синонімів Вусика
3. свердлувати — -ую, -уєш, недок., перех. Те саме, що свердлити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. свердлувати — СВЕРДЛИ́ТИ (робити свердлом заглибину, отвір), СВЕРДЛУВА́ТИ, ПРОСВЕ́РДЛЮВАТИ, ВИСВЕ́РДЛЮВАТИ, ВИВІ́РЧУВАТИ, ВЕРТІ́ТИ, БУРИ́ТИ (буром — звичайно ґрунт, гірську породу). — Док.: просвердли́ти, ви́свердлити, ви́вертіти, пробурити.  Словник синонімів української мови
5. свердлувати — Свердлува́ти, -длу́ю, -длу́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. свердлувати — СВЕРДЛУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. Те саме, що свердли́ти. Марійка найбільше любила свердлувати (Донч., V, 1957, 365); — Подобається [картина], дівчинко? — запитує чоловік тихим, лагідним голосом, свердлуючи Ганну поглядом (Коз.  Словник української мови в 11 томах