свидина

СВИДИ́НА́, и́ни́, ж.

1. бот. Рід рослин родини кизилових – кущ або деревце з синьо-чорними плодами, деревина якого йде на токарні та столярні вироби, а плоди – на виготовлення технічної олії.

Дуби аж небо підпирають, липи порозростались, кленина, чорноклен, берест, грабина, низом ліщина, свидина, гордовина і всяке дрібне дерево (А. Свидницький);

В підліску переважають кущі терну, глоду, жовтої акації, бруслини, свидини (з наук.-попул. літ.).

2. збірн. Плоди цих рослин.

Значення в інших словниках

1. свидина — свиди́на́ іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. свидина — -и, ж. 1》 бот. Рід рослин родини кизилових – кущ або деревце з синьо-чорними плодами, деревина якого йде на токарні та столярні вироби, а плоди – на виготовлення технічної олії. 2》 збірн. Плоди цих рослин.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. свидина — Ини, ж., бот. Посухостійка рослина родини кизилових; кущ або деревце з синьо-чорними плодами. Лиш теплий, як зерно ячменю в тісті ледь-ледь відчутний у дівочім тілі солодкий хміль ярилового меду і терпкий дух нічної свидини.  Словник поетичної мови Василя Стуса
4. свидина — СВИДИ́НА́, и́ни́, ж. 1. бот. (Thelycrania). Рід рослин родини кизилових — кущ або деревце з синьо-чорними плодами, деревина якого йде на токарні та столярні вироби, а плоди — на виготовлення технічної олії.  Словник української мови в 11 томах
5. свидина — Свидина, -ни ж. раст. Cornus sanguinea L. ЗЮЗО. I. 119.  Словник української мови Грінченка