Словник української мови у 20 томах

свободити

СВОБОДИ́ТИ, джу, диш, недок., кого, що, рідко.

Звільняти з неволі; давати свободу.

Пани повинні свободити своїх невільників і зробитися їм братами, а багаті повинні наділяти нищих, і нищі стали б також багаті (М. Костомаров).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. свободити — Свободи́ти, -джу́, -ди́ш гл. Освободить. Всьому світу сина поробила, мир з неволі свободила. Чуб. III. 375.  Словник української мови Грінченка