свояцтво
СВОЯ́ЦТВО, а, с.
1. збірн. Родичі не по крові, а по шлюбу.
[Анна:] Свояцтво миле! Дозвольте вам тепера пояснити, чому се я таким ладом незвиклим врядила сю вечерю... (Леся Українка);
Ярмаркування почалося із зустрічей і чоломкання з ріднею, свояцтвом та знайомими (М. Стельмах).
2. Спорідненість, що виникає внаслідок шлюбу: стосунки між чоловіком і кровними родичами дружини, між дружиною і кровними родичами чоловіка, а також між родичами подружжя.
Словник української мови (СУМ-20)