свояків
СВОЯКІ́В, ко́ва, ко́ве.
Прикм. до своя́к; належний своякові.
Черевань із Василем Невольником вернувсь до своякового хутора (П. Куліш).
Словник української мови (СУМ-20)СВОЯКІ́В, ко́ва, ко́ве.
Прикм. до своя́к; належний своякові.
Черевань із Василем Невольником вернувсь до своякового хутора (П. Куліш).
Словник української мови (СУМ-20)