свояків

СВОЯКІ́В, ко́ва, ко́ве. Прикм. до своя́к; належний своякові.

Черевань із Василем Невольником вернувсь до своякового хутора (П. Куліш, Вибр., 1969, 178).

Значення в інших словниках

1. свояків — своякі́в прикметник  Орфографічний словник української мови
2. свояків — -кова, -кове. Прикм. до свояк; належний своякові.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. свояків — СВОЯКІ́В, ко́ва, ко́ве. Прикм. до своя́к; належний своякові. Черевань із Василем Невольником вернувсь до своякового хутора (П. Куліш).  Словник української мови у 20 томах