1. Словник української мови в 11 томах

свояків

СВОЯКІ́В, ко́ва, ко́ве. Прикм. до своя́к; належний своякові.

Черевань із Василем Невольником вернувсь до своякового хутора (П. Куліш, Вибр., 1969, 178).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. свояків — своякі́в прикметник Орфографічний словник української мови
  2. свояків — -кова, -кове. Прикм. до свояк; належний своякові. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. свояків — СВОЯКІ́В, ко́ва, ко́ве. Прикм. до своя́к; належний своякові. Черевань із Василем Невольником вернувсь до своякового хутора (П. Куліш). Словник української мови у 20 томах