1. Словник української мови в 11 томах

свояцтво

СВОЯ́ЦТВО, а, с.

1. збірн. Родичі не по крові, а по шлюбу.

[Анна:] Свояцтво миле! Дозвольте вам тепера пояснити, чому се я таким ладом незвиклим врядила сю вечерю… (Л. Укр., III, 1952, 405);

Ярмаркування почалося із зустрічей і чоломкання з ріднею, свояцтвом та знайомими (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 77).

2. Спорідненість, що виникає внаслідок шлюбу: стосунки між чоловіком і кровними родичами дружини, між дружиною і кровними родичами чоловіка, а також між родичами подружжя.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. свояцтво — Своя́цтво: — тут: спорідненість [54] Словник з творів Івана Франка
  2. свояцтво — своя́цтво іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  3. свояцтво — -а, с. 1》 збірн. Родичі не по крові, а по шлюбу. 2》 Спорідненість, що виникає внаслідок шлюбу: стосунки між чоловіком і кровними родичами дружини, між дружиною і кровними родичами чоловіка, а також між родичами подружжя. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. свояцтво — СВОЯ́ЦТВО, а, с. 1. збірн. Родичі не по крові, а по шлюбу. [Анна:] Свояцтво миле! Дозвольте вам тепера пояснити, чому се я таким ладом незвиклим врядила сю вечерю... Словник української мови у 20 томах
  5. свояцтво — Своя́цтво, -ва, -ву, -вом Правописний словник Голоскевича (1929 р.)