святобливість
СВЯТОБЛИ́ВІСТЬ, вості, ж.
Властивість за знач. святобли́вий.
У кучерів моїх ще з того часу Холоднеє залізо не спинало, І завжди я носив святую ту покрасу, І святобливість то мою з'являло (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)