святонько

СВЯ́ТОНЬКО, а, с.

Пестл. до свя́то¹ 1, 3.

Врочисте святонько було (Здається, було Миколая), І от до церкви на село Пішла дівчина молодая!.. (С. Руданський).

Значення в інших словниках

1. святонько — свя́тонько іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. святонько — -а, с. Пестл. до свято I 1), 3).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. святонько — СВЯ́ТОНЬКО, а, с. Пестл. до свя́то¹ 1, 3. Врочисте святонько було (Здається, було Миколая), І от до церкви на село Пішла дівчина молодая!.. (Рудан., Тв., 1959, 61).  Словник української мови в 11 томах