святоша

СВЯТО́ША, і, ч. і ж.

Те саме, що святе́нник і святе́нниця.

– Як бачу, вона хоч і відьма, та менше лиха робила людям, як ті, що святош удають! (О. Стороженко);

Старий святоша широко хреститься, б'ючи земні поклони. Моляться жінки (О. Довженко).

Значення в інших словниках

1. святоша — свято́ша іменник чоловічого або жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. святоша — див. побожний  Словник синонімів Вусика
3. святоша — -і, ч. і ж. Те саме, що святенник і святенниця.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. святоша — Девотка, див. ханджа, лицемір  Словник чужослів Павло Штепа
5. святоша — СВЯТЕ́ННИК (удавано побожна, лицемірно доброчесна людина), ХАНЖА́, СВЯТО́ША, ФАРИСЕ́Й, СВЯТЕ́ЦЬ рідше, ТАРТЮ́Ф рідше. — Не говори, братіку, про мої нічні походеньки. А то оці старі панотченьки — святенники великі (П.  Словник синонімів української мови
6. святоша — СВЯТО́ША, і, ч. і ж. Те саме, що святе́нник і святе́нниця. — Як бачу, вона хоч і відьма, та менше лиха робила людям, як ті, що святош удають! (Стор., І, 1957, 95); Старий святоша широко хреститься, б’ючи земні поклони. Моляться жінки (Довж., І, 1958, 117).  Словник української мови в 11 томах