свячений
СВЯ́ЧЕНИЙ, а, е, церк.
Дієпр. пас. до святи́ти.
Про посивілі замки й храми, Що відкидають вічну тінь, Де камінь, свячений віками, Для юних дише поколінь, .. Товариші мої писали (М. Рильський);
Старий був, смирний піп у нас, Іще з тих давніх, мало вчених, У Луцьку чи в Холмі свячених, Що то жили й робили враз Із мужиком (І. Франко).
СВЯЧЕ́НИЙ, а, е.
Над яким було здійснено обряд освячення.
[Данило:] Моя свячена шабля не схибить, вона не зрадить так, як куля, її він не замовить, ні! (І. Карпенко-Карий);
Максим Залізняк, кровна дитина Січі, став у голові поспільства, .. а чигиринський архімандрит Мелхиседек Значко-Яворськай дав Залізняку грамоту, а козакам роздали свячені ножі (О. Стороженко);
У хаті сиділа коло столу мати й сидів прадід, на столі бідне розговіння, суворо й урочисто подавала мати батькові свячений хліб (Ю. Яновський);
Пізно ввечері, коли зійшов місяць, вона запарила якогось зілля, взяла свяченої води й пішла до Кирика (С. Добровольський);
// у знач. ім. свяче́не, ного, с. Те, над чим було здійснено обряд освячення.
Несе мужик у ночовках Додому свячене: Яйця, паску і ковбаси Й порося печене (С. Руданський);
Посідали вони коло мене, горілку мою випили, чисто все свячене поїли. (І. Нечуй-Левицький);
// у знач. ім. свяче́ний, ного, ч. Ніж, освячений для визвольної боротьби гайдамаків.
Давно те минуло, як, мала дитина, Сирота в ряднині, я колись блукав, Без свити, без хліба, по тій Україні, Де Залізняк, Гонта з свяченим гуляв (Т. Шевченко).
Словник української мови (СУМ-20)