священик

СВЯЩЕ́НИК, а, ч., церк.

Служитель культу православної та деяких інших християнських церков, за саном середній між дияконом і єпископом, а також особа, що має цей сан; служитель культу, який відправляє церковну службу; ієрей.

Прийшов священик з дяком і почав правити вечерню (І. Нечуй-Левицький);

Молоденький священик, призначений в Раїм на парафію, одягнув ризу, і почалася похоронна відправа (З. Тулуб).

Значення в інших словниках

1. священик — (служитель у церкві) книжн. єрей, протоєрей, розм.: панотець, батюшка, піп, діал. (який очолює парафію) парох.  Словник синонімів Полюги
2. священик — свяще́ник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
3. священик — |і|єрей, Божий слуга, кн. душпастир, священнослужитель, служитель культу, жм. піп, г. парох, (старший ^ соборі) протопресвітер; (протестантський) пастор; (католицький) ксьондз, канонік, (у каплиці) капелян; (іслямський) мулла.  Словник синонімів Караванського
4. священик — 1. Другий ступінь церковної ієрархії, середній між єпископом та дияконом; ієрей; пресвітерат, 2. Особа, що займає другий, середній, ступінь духовної ієрархії...  Словник церковно-обрядової термінології
5. священик — [св'ашчениек] -ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў  Орфоепічний словник української мови
6. священик — -а, ч., церк. Служитель культу православної церкви, за саном середній між дияконом і єпископом, а також особа, що має цей сан; служитель культу, який відправляє церковну службу; ієрей.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. священик — У християнстві особа, що відправляє релігійний культ (складення жертви, керівництво молитвою, благословення осіб і речей) у спільноті віруючих; с. є авторитетом в інтерпретуванні одкровення, моральної науки й релігійного права; посада с. відсутня у більшості протестантських церков.  Універсальний словник-енциклопедія
8. священик — СВЯЩЕ́НИК (служитель культу православної та греко-католицької церкви). ПІП розм., ПАНОТЕ́ЦЬ розм., БА́ТЮШКА розм., ІЄРЕ́Й церк., ПРОТОІЄРЕ́Й церк., ПРОТОЄРЕ́Й розм., ПРОТОПІП церк., ПРЕСВІ́ТЕР церк., ПА́СТИР заст. книжн.  Словник синонімів української мови
9. священик — Свяще́ник, -ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. священик — СВЯЩЕ́НИК, а, ч., церк. Служитель культу православної церкви, за саном середній між дияконом і єпископом, а також особа, що має цей сан; служитель культу, який відправляє церковну службу; ієрей. Прийшов священик з дяком і почав правити вечерню (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах