свіжина
СВІЖИНА́, и́, ж., розм.
1. Свіже м'ясо, сало, з недавно (щойно) зарізаної тварини.
Украв [Бідочуків] вівцю .. Всі зраділи, бо давно вже не їли свіжини. Юрчик заходився куховарити (Г. Хоткевич);
– Приходьте ж взавтра до мене на свіжину .. Славного кабанчика моя Ганя відгодувала (М. Зарудний);
З базару майже нічого, все своє – і молоко, і городина, і свіжина щоосені в сараї порохкує (В. Дрозд).
2. рідко. Свіжість (у 1 знач.).
Узькі глибокі щілини темніли внизу, вкриті тінню, і манили до себе очі своєю чарівною свіжиною та прохолодою (І. Нечуй-Левицький);
Ледве не захлинулася [дівчина] свіжиною ранкового повітря, змішаного з пахощами квітів (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)