свіжина
СВІЖИНА́, и́, ж., розм.
1. Свіже м’ясо.
Украв [Бідочуків] вівцю.. Всі зраділи, бо давно вже не їли свіжини. Юрчик заходився куховарити (Хотк., II, 1966, 163);
— Приходьте ж взавтра до мене на свіжину.. Славного кабанчика моя Ганя відгодувала (Зар., На.. світі, 1967, 193).
2. рідко. Свіжість (у 1 знач.).
Узькі глибокі щілини темніли внизу, вкриті тінню, і манили до себе очі своєю чарівною свіжиною та прохолодою (Н.-Лев., II, 1956, 386);
Ледве не захлинулася [дівчина] свіжиною ранкового повітря, змішаного з пахощами квітів (Ле, В снопі.., 1960, 204).
Словник української мови (СУМ-11)