свіжість
СВІ́ЖІСТЬ, жості, ж.
1. Властивість і якість за знач. сві́жий.
Свіжість продуктів (Н. Кобринська);
Свіжість білизни;
Свіжість трави манила здалека, а медовий запах квітів наповнював повітря (Н. Кобринська);
В редакційних кімнатах віяло свіжістю щойно вимитих підлог (С. Журахович);
Твори Руставелі – ані в огні не горіли, ані в воді не тонули! І були вічні в своїй свіжості, і були оптимістичні, тверді-непорушні (П. Тичина);
Новаторство в мистецтві – це не штукарство, не трюк, не мода. Це свіжість погляду митця на світ, більша, ніж у звичайної людини (з газ.).
2. Чисте, прохолодне повітря; прохолода.
По нічнім дощичку порох ледве знімавсь над шляхом, свіжість така округи, і широта, й благодать, що не надихаєшся (Марко Вовчок);
Роман похапцем виходить з сторожки, і свіжість провесни одразу ж охоплює його (М. Стельмах);
Туман, волога, свіжість літньої ночі студили гарячу голову (Григорій Тютюнник);
* Образно. Нема простору, нема свіжості, щоб дихнути на всі груди, – хоч пропадай! (Панас Мирний).
3. Гарний, здоровий вигляд.
В тюремних мурах залишила вона свою свіжість (хто б сказав, що їй всього двадцять п'ять років?) (Ірина Вільде);
Ні врода, що в сестрі цвіла, Ні свіжість .. У ній привабить не могла (М. Рильський, пер. з тв. О. Пушкіна);
// перен. Безпосередність у почуттях, сприйнятті.
– Дивлюся я на вас і в глибині душі заздрю: прожити таке життя, .. посивіти на роботі і зберегти таку мрійність, таку свіжість почуттів (В. Собко).
◇ (1) Не пе́ршої сві́жості:
а) не дуже чистий, трохи заношений (про одяг).
На ньому була сорочка не першої свіжості (з усн. мови);
б) вже відомий, не новий (про новини, вісті і т. ін.).
Прийшли Юхим з Мухою. Але нових ніяких не принесли вістей. Ото, що Дудка Панас із Митром виїздили, та й вже... Власне, і це вже не першої свіжості – ранішні вісті (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)