свіжість

СВІ́ЖІСТЬ, жості, ж.

1. Властивість і якість за знач. сві́жий.

Свіжість продуктів (Н. Кобринська);

Свіжість білизни;

Свіжість трави манила здалека, а медовий запах квітів наповнював повітря (Н. Кобринська);

В редакційних кімнатах віяло свіжістю щойно вимитих підлог (С. Журахович);

Твори Руставелі – ані в огні не горіли, ані в воді не тонули! І були вічні в своїй свіжості, і були оптимістичні, тверді-непорушні (П. Тичина);

Новаторство в мистецтві – це не штукарство, не трюк, не мода. Це свіжість погляду митця на світ, більша, ніж у звичайної людини (з газ.).

2. Чисте, прохолодне повітря; прохолода.

По нічнім дощичку порох ледве знімавсь над шляхом, свіжість така округи, і широта, й благодать, що не надихаєшся (Марко Вовчок);

Роман похапцем виходить з сторожки, і свіжість провесни одразу ж охоплює його (М. Стельмах);

Туман, волога, свіжість літньої ночі студили гарячу голову (Григорій Тютюнник);

* Образно. Нема простору, нема свіжості, щоб дихнути на всі груди, – хоч пропадай! (Панас Мирний).

3. Гарний, здоровий вигляд.

В тюремних мурах залишила вона свою свіжість (хто б сказав, що їй всього двадцять п'ять років?) (Ірина Вільде);

Ні врода, що в сестрі цвіла, Ні свіжість .. У ній привабить не могла (М. Рильський, пер. з тв. О. Пушкіна);

// перен. Безпосередність у почуттях, сприйнятті.

– Дивлюся я на вас і в глибині душі заздрю: прожити таке життя, .. посивіти на роботі і зберегти таку мрійність, таку свіжість почуттів (В. Собко).

◇ (1) Не пе́ршої сві́жості:

а) не дуже чистий, трохи заношений (про одяг).

На ньому була сорочка не першої свіжості (з усн. мови);

б) вже відомий, не новий (про новини, вісті і т. ін.).

Прийшли Юхим з Мухою. Але нових ніяких не принесли вістей. Ото, що Дудка Панас із Митром виїздили, та й вже... Власне, і це вже не першої свіжості – ранішні вісті (А. Головко).