свіжувати

СВІЖУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що.

Різати, а також розбирати тушу тварин.

Скоро прийшов Максим, який свіжував на їхньому кутку кабанів (В. Дрозд);

Сміливо розрізав [князь] шкуру на вбитій тварині, вправними рухами став свіжувати тушу (П. Загребельний);

// рідко. Різати що-небудь.

Біль пронизує до кісток. свердлить буравами тіло, розмерзаються темно-русі пасма волосся, а мати клопочеться біля чобіт – ніяк скинути не може. Тоді не питаючи його [сина], мовчки бере ніж, на живому тілі свіжує халяви (М. Стельмах).