світличка
СВІТЛИ́ЧКА, и, ж.
Зменш. до світли́ця.
Грицько сам того не відав, як він любив свою світличку з кімнаткою, .. поки не вийшов був оце за село (Ганна Барвінок);
Після порання Орисі все в хаті покращало..: чорна, мов кузня, хата зробилася чистенькою світличкою (Григорій Тютюнник);
Як вже дуже смерклось, ввійшли в будинок; тоді в ньому було тільки чотири світлички: у двох жив сам пан, а дві пустували, про всякий случай, для гостей (О. Стороженко);
Якось уранці до мене в світличку постукав Бувалець (М. Чабанівський).
Словник української мови (СУМ-20)