світлолиций
СВІТЛОЛИ́ЦИЙ, я, е.
Який має світлий колір обличчя, шкіри.
Хіба що караїм-пекар був трохи подібний до оцих чоловіків. Бо хіба ж такі були рогатинці, добрі, дагідні, якісь світлолиці, наївні мов діти (П. Загребельний);
// у знач. ім. світлоли́ций, цього, ч.
Вона зразу помітила світлолицього і швидко попрямувала за ним (з публіц. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)