світлолюб

СВІТЛОЛЮ́Б, а, ч.

1. Світлолюбна рослина.

Проліски – світлолюби: їм треба встигнути відцвісти раніше, ніж на деревах розпуститься листя і закриє від них сонячне проміння (з газ.).

2. Той, хто любить світло (про людину).

Ми світлолюби і ненависники ночі (з публіц. літ.).

Значення в інших словниках

1. світлолюб — світлолю́б іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. світлолюб — -а, ч. Світлолюбна рослина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. світлолюб — СВІТЛОЛЮ́Б, а, ч. Світлолюбна рослина. Підсніжники — світлолюби: їм треба встигнути відцвісти раніше, ніж на деревах розпуститься листя і закриє від них сонячне проміння (Веч. Київ, 9.III 1957, 4).  Словник української мови в 11 томах