світлолюб — Великий тлумачний словник сучасної мови

світлолюб — світлолю́б іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
світлолюб — СВІТЛОЛЮ́Б, а, ч. 1. Світлолюбна рослина. Проліски – світлолюби: їм треба встигнути відцвісти раніше, ніж на деревах розпуститься листя і закриє від них сонячне проміння (з газ.). 2. Той, хто любить світло (про людину). Ми світлолюби і ненависники ночі (з публіц. літ.). Словник української мови у 20 томах
світлолюб — СВІТЛОЛЮ́Б, а, ч. Світлолюбна рослина. Підсніжники — світлолюби: їм треба встигнути відцвісти раніше, ніж на деревах розпуститься листя і закриє від них сонячне проміння (Веч. Київ, 9.III 1957, 4). Словник української мови в 11 томах