свічечка
СВІ́ЧЕЧКА, и, ж.
Зменш.-пестл. до сві́чка 1–3, 5.
Чом, чом не прийшов, Як я говорила? А у мене цілу нічку Свічечка горіла (з народної пісні);
[Таня:] Давайте, Катю, одсвяткуймо й ми сьогодні ялинку: хай уже одна свічечка й для нас згорить (С. Васильченко);
Над Києвом стояла всепереможна й радісна весна, величезні глейкі бруньки на каштанах .. перетворилися вже на ніжні семилисники й повипускали свічечки майбутніх квітів (Ю. Яновський);
* Образно. [Передерій:] Меласю! Рідна! Свічечка ясна! Мене сама мов світлом ти осяла (І. Кочерга);
* У порівн. Як свічечки, блищали зорі, І місяць весело світив (Л. Глібов);
* Образно. * У порівн. Дід витягає з кишені довгу, мов свічечку, цукерку (М. Стельмах).
Станови́ти сві́чку (сві́чечку) див. станови́ти¹.
◇ (1) Мов сві́чечка (д) див. сві́чка;
(2) Та́нути як сві́чечка (д) див. та́нути.
Словник української мови (СУМ-20)