сегельба

СЕГЕ́ЛЬБА, и, ж., діал.

Місце, де викорчувано й випалено ліс.

– Гляньте, ген по горах, по узбіччях, На верхах, сегельбах недоступних, Всюди гу́цул гніздиться, ґаздує (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. сегельба — Сеге́льба: — містина, на якій викорчуваний і випалений ліс [2] — поле, на якому викорчуваний і випалений ліс [XIII]  Словник з творів Івана Франка
2. сегельба — сеге́льба іменник жіночого роду місце, де викорчувано й випалено ліс діал.  Орфографічний словник української мови
3. сегельба — -и, ж., зах. Місце, де викорчувано й випалено ліс.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. сегельба — СЕГЕ́ЛЬБА, и, ж., діал. Місце, де викорчувано й випалено ліс. — Гляньте, ген по горах, по узбіччях, На верхах, сегельбах недоступних, Всюди гу́цул гніздиться, газдує (Фр., XIII, 1954, 330).  Словник української мови в 11 томах
5. сегельба — Сегельба, -би ж. Мѣсто, приготовленное для поля, гдѣ выкорчеванъ и выжженъ лѣсъ. Вх. Зн. 62. Желех. Коли сльота січе, а ти в сегельбі, друже, в жменю дуєш, то я сідаю та віршую. Федьк. II. 65.  Словник української мови Грінченка