сеймик

СЕ́ЙМИК, а, ч.

У Польщі та Литві XV–XVIII ст. – з'їзд, збори феодалів одного воєводства, повіту.

Під тиском шляхти сейми в 60-х роках XVI ст. ухвалили ряд постанов, які зрівнювали шляхту в правах з магнатами. Були запроваджені спільні для шляхти і магнатів суди, місцеві сеймики, а також спільні військові порядки (з наук. літ.);

Він побував лише на Андріївськім інквізиційнім сеймику, а на всепольський варшавський сейм так і не потрапив (Іван Ле).

Значення в інших словниках

1. сеймик — се́ймик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. сеймик — -у, ч. У Польщі та Литві 15-18 ст. – з'їзд, збори феодалів одного воєводства, повіту.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сеймик — Орган шляхетського самоврядування, з'їзд повітової шляхти  Словник застарілих та маловживаних слів
4. сеймик — СЕ́ЙМИК, а, ч. У Польщі та Литві XV — XVIII ст. — з’їзд, збори феодалів одного воєводства, повіту. Під тиском шляхти сейми в 60-х роках XVI ст. ухвалили ряд постанов, які зрівнювали шляхту в правах з магнатами.  Словник української мови в 11 томах
5. сеймик — Сеймик, -ка м. 1) ум. отъ сейм. 2) Провинціальный съѣздъ шляхты въ польскомъ государствѣ. Сейми, сеймики ревіли. Шевч. 130.  Словник української мови Грінченка