секретний
СЕКРЕ́ТНИЙ, а, е.
1. Який не підлягає розголошенню, тримається в секреті від інших; таємний.
Для нашої гри я винайшов секретний шифр (Л. Смілянський);
– Маю справу до вас, Романе Петровичу, секретну. Може, вийдемо на хвилинку? (А. Шиян);
Про стан Росії графу [Вітте] говорили і виснажені очі матерів, і секретні відомості відділів охранки (М. Стельмах);
Захар просвітлів, кинувся, тільки по голосу пізнав дорогого гостя, мотався по хаті з мішком, певно секретним, не знав, куди ткнути (К. Гордієнко);
// Зроблений, схований, розміщений таємно.
[Степан:] Щойно знайшли в греблі замурований секретний заряд. [Сергій:] Сто півтонних авіабомб і близько чотирьох тонн динаміту (Яків Баш);
Секретний хід.
2. Підрозділ в установі який веде справи, що не підлягають розголошенню.
Секретний відділ.
3. Який має в собі секрет (див. секре́т¹ 2).
Секретний замок.
Словник української мови (СУМ-20)