семиліток

СЕМИЛІ́ТОК, тка, ч. і ж., розм.

Дитина семирічного віку.

В тім селі вдова жила, А у вдови дочка була І син семиліток (Т. Шевченко);

Марта за думками хитає головою, а її найменша дочка – семиліток Варка грається з дітворою коло сусіднього двору (Г. Косинка);

Дайте мені на рік дітей-семилітків, байдужих до слова, до краси в навколишньому світі й у самих себе – і вони повернуться до Вас з вогниками думки, глибоко особистими, неповторними (з газ.).

Значення в інших словниках

1. семиліток — семилі́ток іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. семиліток — -тка, ч. і ж., розм. Дитина семирічного віку.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. семиліток — Семилі́ток, -тка; -тки, -тків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. семиліток — СЕМИЛІ́ТОК, тка, ч. і ж., розм. Дитина семирічного віку. В тім селі вдова жила, А у вдови дочка була І син семиліток (Шевч., II, 1953, 49); Марта за думками хитає головою...  Словник української мови в 11 томах
5. семиліток — Семиліток, -тка об. Имѣющій или имѣющая семь лѣтъ. Грин. II. 269, 344. Найменший брат семиліток. Чуб. II. 167. Мати вмерла, я семилітком зосталась. Г. Барв. 462. Оженивсь я у петрівку та взяв дівку семилітку. Грин. III. 313.  Словник української мови Грінченка