семінарський
СЕМІНА́РСЬКИЙ¹, а, е.
Прикм. до семіна́р 1, 2.
Заняття вів зовсім молодий викладач, учорашній випускник університету (з публіц. літ.);
// Який готують для виголошення на семінарі (про доповідь, реферат і т. ін.).
Мартович заздрив Франковій посидючості, Стефаник – легкості вислову на письмі, Черемшина – знанню, .. а ми, студенти, під загрозою іспитів та семінарських робіт, – усьому разом (з публіц. літ.).
СЕМІНА́РСЬКИЙ², а, е.
Прикм. до семіна́рія 1, 2.
Семінарські вчителі нас близько не пускали до себе, поводилися як начальство (С. Васильченко);
Учителі знущалися з нього за те, що він складав вірші й видавав семінарський журнал, “Муха” іменований (О. Полторацький).
Словник української мови (СУМ-20)